Деякі риси до портрету поезії замолоду

Іноді доводиться чути, мовляв, поетами хочеться бути всім, а заримувати свої думки не всім дається, та й то ж напружуватись треба. Що є причиної суцільної верлібризації поезії, та й загалом її занепаду. По-перше: все вірно, так і є. Якщо продивитись поетичні сайти, де збираються «ті кому до 30», регулярно походити на літературні читання, слеми, фестивалі, то мимоволі погодишся із тезою, що більшість «поетів» прагнуть виключно самопрезентації.

Будеш в срібнім світлі мерзнуть в лемківськім містечку Дуклі... Терпке похмілля свіжих ранків...

Спекотної літньої днини дві чарівні леді вирішили з'їздити за місто – в гості до третьої леді, не менш чарівної. І вже на місці, після кількох випитих чашок чорного м'ятного чаю, кількох з'їдених запашних булок з корицею і розмов про хенд-мейд, фестивалі, спільних знайомих, сучасну і класичну літературу (зокрема – про Ушкалова і Сартра, ну і про Антонича, звісно) і прочєє, і прочєє, а також після апробування надихаючих капців однією з них, почало відбуватись несподіване...

АртПоле: Перші враження

Якщо коротко –  жити можна. Тобто тут цілком можна  жити – розслаблено або творчо, як кому більше до вподоби.  Погода сприяє, щоправда, вдень спекотно – кажуть, сьогодні було вдень 36 С, тож змусила себе вибратись із Верхньої Букатинки*, у якій гостинно замешкала, тільки ото зараз – в інтернет**. Протягом дня відбуваються майстер класи на кожен смак –  хоч ліпи коників, чи валяй із повсті хатку, чи витинанки з Бєловим, чи ще всякого майстрування на кожному шляху собі ...

За «Мертвим Півнем» на польський кордон? Та хоч і на край світу...

Звичайно, то не був концерт «Мертвого Півня». То була ФортМіссія. І там було ше багато вартого уваги: Іздрик і молодші поети, Горгішелі, Файно, Шоколад etc, цікаві інсталяції, форти й ромашкові пагорби. Але якби всі три дні треба було б просто сидіти на травичці в очікуванні на отой концерт МП, що був у другий (чи перший?) фестивальний вечір – воно було б того варто.

Знаки любові, або Про філологів і людей

Світ складається зі знаків, а всі філологи – діти де Соссюра. У цьому я переконалась на власному досвіді. Так думала я собі, сидячи на плацу, себто – на подвір’ї Могилянки, щойно скинувши мантію й бонет, у смугастенькому платтячку від Мокші. Ця сукенка, у широкі сірі й білі поперечні смуги, має, за ідеєю, «протестний стиль», натякаючи на арештанську робу, і є першою у довгоочікуваній лінійці Сумно-одягу. Але, дивним чином, для мене вона втілює любов.

Немудрящі травневі забави у Києві

У нашій чудовій країні є чудовий закон - влаштовувати довгі вихідні з першого-ліпшого приводу. Завдяки чому склалась традиція десь їхати мандрувати на ці дні. Але, за законом природи, хтось має лишатись вдома - аби зустріти мандрівників:). Цього разу, очевидно, була моя черга.

Мої друзі з холодного дощового Криму  вирішили на "травневі" поїхати в Україну.  Дивитись визначні місця не було натхнення, тож ми провели ці дні в немудрящих суто київських весняних забавах: катались на лижах, фотографувались із магноліями, гуляли трамвайними рейками до Пущі-Водиці, вишукували дерев’яні фігурки і роздивлялись хатинки у Пироговому.

Лижі на асфальті: як ми покатались